в означеннях
Тлумачення, значення слова «брівка»:

БРІВКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до брова. Аж — гульк! ..з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 76); Очиці, наче блискавиці, Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка, I, 1951, 70); Дівчинка хмурить брівки (Олесь Донченко, III, 1956, 27).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 237.

Коментарі (0)

БРІВКА 2, и, жін.

1. Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін. Яка знайома ця стежка брівкою насипу до заводу і яка вона завжди нова! (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 33).

2. Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.). Голосов, як чемпіон, мав право ставати, не тягнучи жеребка, біля самої брівки (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 187).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 237.

Коментарі (0)