в означеннях
Тлумачення, значення слова «брякнути»:

БРЯКНУТИ 1, ну, неш, док.

1. неперех. Задзвеніти з брязком; брязнути. Брякнула защіпка, і вибігла Коханівна Марта (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 40); Трамвай брякнув дзвоником, заскреготів колесами й покотився далі (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 209).

2. перех., розм. З силою кинути. — Я думав гроші! — сказав Пилип і брякнув рака об землю (Панас Мирний, I, 1954, 314).

3. перех., розм. Сказати щось не до речі, не до ладу; бовкнути. — Василь брякнув, що то ти підхопив гроші (Панас Мирний, IV, 1955, 192); Щоб сказати хоч будь-що, дівчина брякнула: — Ну й цікаво з вами гуляти (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 103).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 243.

Коментарі (0)

БРЯКНУТИ 2, не, недок. Набрякати, вбираючи в себе вологу; бубнявіти;
//  Брезкнути (про тіло, обличчя). Яків розмарнів-почервонів... тіло його наливалося, брякло-напухало (Панас Мирний, I, 1954, 292); Йому вже минув тридцять третій рік, і його широке синювате обличчя починало брякнути з самогону (Іван Микитенко, II, 1957, 283).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 244.

Коментарі (0)