БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ, я, сер. Зменш. до брязкало 1, 2. Скрізь будуть [на зброї] брязкальця, дзвінки (Іван Котляревський, I, 1952, 208); Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями (Іван Франко, III, 1950, 233); Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями (Андрій Головко, I, 1957, 207); Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів-брязкалець, виграшок, цяцьок (Максим Рильський, III, 1956, 75).