в означеннях
Тлумачення, значення слова «брязнути»:

БРЯЗНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Однокр. до брязкати 1. — Стукну-брязну підківками, Словами додам! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 237); Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка, I, 1951, 126); Вікно брязнуло, розлетілась шибка, посипалося скло (Костянтин Гордієнко, Буян, 1938, 17);  * Образно. Брязнули промені сонця (Василь Чумак, Черв. заспів, 1956, 77).

2. неперех., розм. Важко, з шумом упасти. Мати зробилась як крейда біла; так і брязнула об землю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 402); А він [хорт] як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів (Олекса Стороженко, I, 1957, 60); Але пароплав раптом так хитнуло, що графин не встояв на столику і брязнув на підлогу (Олесь Донченко, III, 1956, 215).

3. перех. і неперех., розм. З силою кинути, ударивши об що-небудь. [Мирон:] Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли (Олександр Корнійчук, II, 1955, 30).

4. перех., розм. Сильно вдарити. Брязнула невістку по зубах (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 243.

Коментарі (0)