в означеннях
Тлумачення, значення слова «брудний»:

БРУДНИ́Й, а, е.

1. Покритий брудом (у 1 знач.), болотом; з брудом. Видко обом — і Андрієві і Маланці, — як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); — Хто б це міг .. наслідити брудними чобітьми на паркеті? (Олесь Донченко, III, 1956, 17).

2. Нечистий, замазаний, забруднений. — Дай, братику, мені хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі (Словник Грінченка); Зокола стіни [хати] не рівні та білі, а брудні — аж чорні (Панас Мирний, IV, 1955, 249); Сплинули води брудними потічками, прилетіли бузьки з далеких країн (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 172); Навіть брудний од сажі сніг на клумбах серед двору [заводу] виглядав чепурно (Юрій Яновський, II, 1954, 98); На столі лежав нарізаний засохлий хліб, стояли брудні тарілки (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 181);
//  Сірувато-мутний (про колір). Брудні та важкі хмари вистилали високе небо (Панас Мирний, IV, 1955, 326);
//  При виконанні якого людина брудниться. Брудна робота.

3. перен. Який викликає моральну огиду, осуд; огидний, мерзенний. ..влаштовують реакційні і брудні дільця чорносотенці і клерикали.. (Ленін, 20, 1950, 7); Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (Вадим Собко, Справа.., 1959, 206);
//  Сороміцький, непристойний. Брудні натяки в пісні ставали все виразнішими (Леся Українка, III, 1952, 657).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 240.

Коментарі (0)