БРУСО́К, ска, чол.
1. Зменш. до брус. Кріпильники теж не сиділи без діла, вони підносили дерев'яні бруски кріпильних рам (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 156); Він брав брусок мила, загортав у хустку і роздаровував на спогад гостям (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 371); Ще роса з житів не спала, Ми взяли бруски й клепала І з зорі Гострим коси (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 139); Бруски й мантачки вже лежали на полиці в Оленки, в коморі (Остап Вишня, I, 1956, 380).
2. Частина полудрабка — кожна з двох горизонтальних жердин, з'єднаних щаблями.