БРИЛЬЯ́НТОВИЙ, а, е. Прикм. до брильянт;
// Зробл. з брильянтів, прикрашений брильянтами.
І Антося сама зареготалася щирим реготом, мабуть, з
свого брильянтового намиста (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 186).
▲ Зелень брильянтова див. зелень.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 236.