в означеннях
Тлумачення, значення слова «бриніти»:

БРИНІТИ, нить, недок.

1. Утворювати дзвенячий протяжний звук (перев. про струни і т. ін.); дзвеніти. Там бубни й сопілки бринять (Леся Українка, IV, 1954, 122);
//  Дзвінко звучати. Тонкий голосок її.. бринів, як струна, і вона вела ним довго-довго (Панас Мирний, I, 1954, 252);  * Образно. І дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси, здавалося, все починало від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана (Олесь Гончар, I, 1954, 81);
//  Дзижчати (про комах). Над Семеновою головою бриніли комарі дивними голосами (Лесь Мартович, Тв., 1954, 110); Бриніли бджолині крила у виноградній лозі (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 9);
//  Дзюрчати (про воду). А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли (Павло Чубинський, III, 1872, 220); З гір потоки плинуть, рвуться, Струмені бринять (Павло Усенко, Листя.., 1956, 47).

2. Яскраво вирізнятися своїм кольором (звичайно червоним) при цвітінні, дозріванні (про квіти, плоди). Аби почала перша маківочка бриніти, вже й угледить [Горпина], і зараз вирве й любує єю [нею] (Марко Вовчок, I, 1955, 68).

3. Блищати, виблискувати. Бринять багнети, виструнчені скісно (Микола Бажан, I, 1946, 69); На очах Любові Максимівни бриніли сльози (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 137).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 236.

Коментарі (0)