БРИ́ТИ, брию, бриєш, недок., перех.
1. Те саме, що голити. [Варпеховський:] В Томській опері один перукар.. брив тенорів і баритонів (Іван Кочерга, II, 1956, 492).
2. перен., розм. Влучно, гостро ганити кого-небудь. На зборах добре брили Василя: «Ледачого, як він, не бачила земля!» (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 20).