в означеннях
Тлумачення, значення слова «бризкати»:

БРИЗКАТИ, аю, аєш, недок.

1. неперех. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками. Дощик бризкав (Павло Чубинський, III, 1872, 218); Пшениця валиться йому на плече; з колосків бризкає золоте зерно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 245); Сльози бризками бризкають з її очей (Іван Франко, VII, 1951, 13); Іскри бризкають з ковадла (Юрій Яновський, IV, 1959, 150);  * Образно. Радість бризкала з очей дівчини (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 111).

2. неперех., чим і без додатка. Викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні частинки чого-небудь. Серед двору бризкали фонтани (Нечуй-Левицький, III, 1956, 294); Хвиля гралась навкруги нього [баркаса], плюскала в боки, бризкала піною (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 402); Десь нуртує і бризка море в береги (Павло Тичина, I, 1946, 265); Він мав неприємну звичку, розмовляючи, забуватися і бризкати слиною на співбесідника (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 96);  * Образно. Кіннота йшла на рисях, а танк бризкав на ліс з кулеметів (Микола Трублаїні, I, 1955, 70).

3. перех., кого, що чим. Обливати дрібними краплями, бризками. Він ранком так заспішив, що забув про свою звичку бризкати чуб хінною водою (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 425).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 235.

Коментарі (0)