в означеннях
Тлумачення, значення слова «бучний»:

БУЧНИ́Й, а, е.

1. Розкішний, пишний. Жила вдова коло бучного міста, де бучнії будинки висилися (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 253); Балабушиха.. не звеліла справляти сільського бучного весілля з музиками й танцями (Нечуй-Левицький, III, 1956, 251); — До чого такий бучний похорон, з вінками, з промовами? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 168); Вітчизно! Краю мій! Велична і могутня Ти зустрічаєш знов бучний прихід весни (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 6);
//  Урочистий, піднесений (про мову, стиль). Бучний, бравурний стиль Рубенса мав своїм вихідним джерелом мистецтво XVII століття (Павло Тичина, III, 1957, 149).

2. Галасливий, гучний, шумливий. Перед його [Грицька] очима виводила [думка] обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого (Панас Мирний, I, 1949, 171); До танцю вітер грає, І свище, і луна... Гей-гей, як плига човник! Весела ніч, бучна! (Леся Українка, IV, 1954, 96); Страх подобалося [Яреськові] здіймати по хуторах бучну веремію (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 268.

Коментарі (0)