в означеннях
Тлумачення, значення слова «буцім»:

БУЦІМ, розм.

1. спол. Приєднує підрядні порівняльні речення або звороти; наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито. Прокоповичка жалкувала за Балабухою й очевидячки одбувала гостя, буцім панщину, сидячи на канапі (Нечуй-Левицький, III, 1950, 31).

2. спол. Приєднує підрядні додаткові речення. — А вночі ляжеш спати, та й привиджується тобі, буцім лізе хто, кричить (Панас Мирний, I, 1949, 343).

3. част. Уживається у знач., близькому до схоже на те; ніби, наче, немов. Дивлюсь: так буцім сова летить лугами, берегами та нетрями (Тарас Шевченко, I, 1951, 241); Анничка буцім не хотіла й упиралась, але десятки рук випихали її з тісної юрми (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 354).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 268.

Коментарі (0)