БУДА 1 и, жін.
1. Невелика будівля для
господарських потреб, для захисту від негоди та ін.; будка.
Переходячи Борислав, він побачив якусь муровану буду обік
села (Іван Франко, VIII, 1952, 392); Поставили з дощок буду...
таку, в якій тютюн сушать... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 144);
// Рід намета, що має основу з жердин, покритих
соломою, корою, шкірами і т. ін. Мешкав він собі на
громадській толоці в солом'яній буді (Лесь Мартович, Тв., 1954, 176).
2. заст. Простий екіпаж з верхом. Через місяць прикотила в Піски велика-велика буда (Панас Мирний, II, 1954, 94).
3. Невеличке крите приміщення для собаки; будка, конура. Перед будою напроти веранди стояв на ланцюгу величезний пес (Вітчизна, 7, 1947, 58).