Словник української мови

БУДІВЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до спорудження будов, до будівництва (в 1 знач.). На будову прийшла молодь, здебільшого колгоспна, яка ще не мала будівельного досвіду (Яків Баш, На землі.., 1957, 37); Будівельна механіка;
//  Який здійснює будівництво чого-небудь, бере безпосередню участь у будуванні чогось. Після того, як завод прийняв від будівельного тресту новий гуртожиток, Коля попросив для себе окрему кімнату (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 107); Будівельна бригада;
//  Признач. для будівництва; придатний для нього. Паровози з довгою валкою вагонів і платформ підвозили будівельні матеріали (Олесь Донченко, I, 1956, 156); Знайшли в суворих цих місцях [в Сибіру] багатства небувалі: і хутра, й будівельний ліс, і золото блискуче (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 11);
//  Який виготовляє окремі конструктивні елементи будов. Будівельна індустрія.