БУДІВЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до спорудження будов,
до будівництва (в 1 знач.). На будову прийшла молодь,
здебільшого колгоспна, яка ще не мала будівельного
досвіду (Яків Баш, На землі.., 1957, 37); Будівельна механіка;
// Який здійснює будівництво чого-небудь, бере
безпосередню участь у будуванні чогось. Після того, як
завод прийняв від будівельного тресту новий
гуртожиток, Коля попросив для себе окрему кімнату (Микола Руденко,
Вітер.., 1958, 107); Будівельна бригада;
// Признач. для
будівництва; придатний для нього. Паровози з довгою
валкою вагонів і платформ підвозили будівельні
матеріали (Олесь Донченко, I, 1956, 156); Знайшли в суворих цих місцях
[в Сибіру] багатства небувалі: і хутра, й будівельний
ліс, і золото блискуче (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 11);
// Який виготовляє окремі конструктивні елементи
будов. Будівельна індустрія.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 247.