БУДІ́ВЛЯ, і, жін.
1. Архітектурна споруда; будова. На долині видно якусь темну будівлю з колодок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 411); Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями (Остап Вишня, I, 1956, 159).
2. тільки одн., рідко. Дія за значенням будувати 1. Він раявся з Мотрею.., що його робить: чи розпочати будівлю, чи оселитися тут (Панас Мирний, IV, 1955, 207).