БУДІВНИ́ЦТВО, а, сер.
1. тільки одн. Те саме, що
будування 1. Будівництво йшло повним ходом вдень і
вночі, на всіх ділянках панував ритмічний шум
напруженої роботи (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 212); По всій
країні розгорталося бурхливе будівництво (Олесь Гончар, I,
1954, 444).
Житлове будівництво — спорудження житлових
будинків. Завдання першого року семирічки по житловому
будівництву виконані достроково (Наука і життя, 2, 1960,
2); Зелене будівництво — створення парків,
скверів, озеленення вулиць. В упорядкуванні колгоспного
села величезне значення має зелене будівництво (Озеленення колгоспного села, 1955, 6).
2. Місце, де здійснюється будування, а також споруджувана будівля; установа або організація, яка будує, споруджує що-небудь. Іван Максимович ще ніколи не бачив, як працює дочка, і вирішив піти до неї на будівництво (Олесь Донченко, VI, 1957, 310).
3. чого або з означенням, тільки одн., перен. Створення певних суспільних відносин, суспільного ладу, нових форм управління державою, організації праці і т. ін. Роль Комуністичної партії як керівної і організуючої сили радянського народу особливо зростає зараз, в період розгорнутого будівництва комунізму (Комуніст України, 1, 1959, 9); В центрі уваги районних партійних конференцій стоять найважливіші питання державного і партійного будівництва (Радянська Україна, 28.XI 1956, 1).
4. тільки одн. Наука про спорудження будов і їх художнє оформлення; архітектура. [Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б (Леся Українка, II, 1951, 245).