в означеннях
Тлумачення, значення слова «будильник»:

БУДИ́ЛЬНИК, а, чол. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. О сьомій годині ранку в сто сорок третій кімнаті гуртожитку пронизливо заверещав будильник (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 210); Чути було, як дзвінко відбиває секунди будильник на столі (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 247.

Коментарі (0)