в означеннях
Тлумачення, значення слова «буйний»:

БУ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Тарас Шевченко, I, 1951, 9); Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 72).

2. Який дуже сильно розрісся; пишний, розкішний. Молоді буйні верби вже поросли тут подекуди по леваді (Нечуй-Левицький, II, 1956, 159); Поет поправив своє буйне волосся і почав (Леся Українка, III, 1952, 709); Буйна рослинність, затіняючи собою воду, не давала їй добре прогріватися (Олесь Донченко, I, 1956, 51);  * Образно. Численні фабрично-заводські палаци і клуби свідчать про буйний розквіт радянської культури (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 68).

3. Великий розміром. Прийнявся Півень жито розгрібать І буйні зерна вибирать (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 210); Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші (Словник Грінченка); Буйні краплі поту котилися з-під рудої шапки по його чолу й падали на землю, як горох (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); Вони [листи] були писані.. енергійним, твердим, буйним почерком (Леся Українка, III, 1952, 689).

4. перен. Невгамовний, нестримний. Вони полюбляли Юрка за товариську вдачу, за буйний, але завжди справедливий норов (Михайло Стельмах, I, 1962, 55); Повиростали [Данько та Вутанька] буйні обоє, голосисті та непосидющі, а матері через їхні невгамовні вдачі душа ніколи не буває на місці (Олесь Гончар, II, 1959, 199); Буйна фантазія молодого письменника ..знаходить широкий простір у тій першій Франковій повісті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31); Було чути, як.. заходились вони [Настя і Соня] од буйного, шаленого, невтриманого реготу (Степан Васильченко, II, 1959, 202); Схвильований і не в силі стримати буйну радість, — обличчя аж розпливлося в усмішці, — погладив рукою кулемет (Андрій Головко, I, 1957, 363);
//  Норовистий (про тварин). Корова була буйна, насилу з нею справлявся кривий Андрійко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442);
//  Який виявляє велике збудження, вирує; неспокійний. — Батько! Батько наш! — ревнув у радісній нестямі буйний, розхмелілий натовп (Олесь Гончар, II, 1959, 235); Арлекін з трояндою в руці Йде серед буйного карнавалу (Максим Рильський, I, 1960, 172);
//  Бурхливий (про потік, хвилі і т. ін.). Сильне море! зберися на силі! ..Розжени свої буйнії хвилі (Леся Українка, I, 1951, 68); Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї! (Бернс, Вибр., мерекл. Лукаша і Мисика, 1959, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 251.

Коментарі (0)