БУХА́Н, а, чол., розм.
1. Пшенична або гречана хлібина; взагалі одна хлібина. Очевидно, всі побували в селі за гайком: про це свідчив бухан хліба, цибуля (Василь Еллан, II, 1958, 26).
2. Стусан, штовхан, штурхан. Несподівано
посипались бухани й зашийники на товаришів з усіх боків
(Степан Васильченко, I, 1959, 237).
♦ Наїстися буханів — бути побитим.