в означеннях
Тлумачення, значення слова «буква»:

БУ́КВА, и, жін.

1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. Писар переписав свій утвір церковними буквами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 190); Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Леся Українка, III, 1952, 545); По боках, де квіти рожі, в два ряди слова ясні (всі ж там букви прописні): «Раз ми в дружбі, то ворожі нам погрози не страшні!» (Павло Тичина, II, 1957, 326).
Від букви до букви — від початку до кінця. — А хто ж працює в колгоспі? — цікавився Артьомов, перечитуючи від букви до букви кожен папірець (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 121).

2. перен. Суто формальне значення чого-небудь. Геніальність і велич Леніна полягає в тому, що він умів відділяти суть марксизму від його букви (Ленін, Коротка біографія, 1955, 148); — Нам просто важко повірити тільки букві вашого наказу (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 252.

Коментарі (0)