БУЛА́НИЙ, а, е. Світло-рудий (про масть коня).
Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого (Павло Чубинський,
V, 1874, 41);
// у знач. ім. буланий, ного, чол. Кінь такої
масті або взагалі кінь. Того ж таки дня запріг він
буланого в санчата й повіз жінку кататися (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 303).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 253.