БУ́ЛЬБА, и, жін.
1. М'ясисте потовщення на коренях або взагалі на підземній частині рослини. В бульбах картоплі є багато крохмалю й цукру, а також значна кількість білка (Картопля, 1957, 7).
2. Кулька на поверхні рідини; пухир, бульбашка. Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби (Панас Мирний, I, 1954, 48); * У порівняннях. Туман надувся, як бульба, піднявся над водою і луснув на тисячу клаптиків (Олесь Донченко, VI, 1957, 436).
3. діал. Картопля. — У діброві дики стадами ходять, шкоду страшенну роблять по полю. На самій бульбі люди тисячні шкоди понесли (Іван Франко, VII, 1951, 323); Копала [Санда] бульбу.., а далі встала й понесла недалеко коло хати сполоскати її (Ольга Кобилянська, III, 1956, 486).