БУ́ЛЬКІТ, коту, чол. Дія за значенням булькати, булькотати 1 і звуки, утворювані цією дією. Усе це, з плачем, викрикнула Маланка Андрієві в спину при булькоті горнятка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22); Талі й дощові води з шумом, шипінням і дзвінким булькотом поспішали до річки (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 23).