БУЛЬКОТАТИ, очу, очеш і БУЛЬКОТІТИ, очу, оти́ш, недок.
1. Підсил. до булькати. Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 304); Булькоче, пріє каша в казані (Андрій Малишко, II, 1956, 327); Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні каплі не пролив (Іван Котляревський, I, 1952, 163); Ярина.. принесла й поставила на стіл горнці, в яких парувало смажене м'ясо, казанок, у якому булькотіла юшка (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 31).
2. перен., розм. Невиразно говорити; бурмотати. Портьє булькотів щось грізно по-мадьярськи (Іван Франко, III, 1950, 219).