в означеннях
Тлумачення, значення слова «бундючний»:

БУНДЮ́ЧНИЙ, а, е.

1. Надмірно чванливий, пихатий. Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною... (Панас Мирний, II, 1954, 248); На якусь мить він.. бачив перед собою тільки бундючного вояку (Іван Ле, Наливайко, 1957, 28).

2. Дуже багатий; пишний, розкішний. — Не хотів я справляти бундючного весілля, а воно таки само справилось! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 144); Чи варто ж їй справляти іменини? Та ще такі бундючні, на все село? (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 42).

3. Пишномовний. Демагоги виголошують гучні промови, та водночас уважно стежать за тим, яке враження їх бундючні слова справляють на слухачів (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 256.

Коментарі (0)