в означеннях
Тлумачення, значення слова «бурчання»:

БУРЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням бурчати і звуки, утворювані цією дією. Стара була дуже рада і виявляла це бурчанням (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 320); Вона чула від тітки здебільшого саме бурчання та гримання і мало, дуже мало коли зазнавала жалування (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 151); З-під ковдри прозвучало невдоволене бурчання (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 29); Дід.. прислухається до задумливого бурчання водоспаду (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 31); По бурчанню в животі він [робітник] чує, що вже швидко мусить бути полуднє (Іван Франко, IV, 1950, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 262.

Коментарі (0)