БУРІ́ТИ, іє, недок. Ставати бурим; набувати бурого
кольору. Під час сушіння м'якоть різаних овочів швидко
буріє (Колгоспник України, 6, 1956, 39);
// Виднітися, виділятися
бурим кольором. Де-де буріє останнє просо і пізня
гречка спіє (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 258.