в означеннях
Тлумачення, значення слова «буркотливий»:

БУРКОТЛИ́ВИЙ, рідше БУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 217); — Лежи тихо! Чого крутишся! Їй [дитині] і там добре, — підійшла буркітлива Тайфіде (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 375);
//  Який виражає незадоволення. Випускає [жаба] з себе згуки, раз жалібні.., то знов сердиті, буркотливі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285).

2. Який часто воркує, любить воркувати (про голубів). — Чи бачили сивую голубку? ..Яка вона? — Сиза, сиза, буркотлива (Павло Чубинський, V, 1874, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 259.

Коментарі (0)