БУРКОТУ́Н, а, чол. Буркотлива людина. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 12).
БУРКОТУ́Н, а, чол. Буркотлива людина. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 259.