в означеннях
Тлумачення, значення слова «бурлака»:

БУРЛАКА, и, чол.

1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Словник Грінченка); Ой талане, талане!.. Чи ти в полі, чи ти в гаї.. З бурлаками гуляєш? (Тарас Шевченко, I, 1951, 232); Бурлаки розказали про все своє горе, розказали, як вони втекли з села од пана, як бідували (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Михайло Качан — сирота, бурлака, голий, як бубон (Іван Микитенко, II, 1957, 20).

2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок. Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Марко Вовчок, I, 1955, 39); Саме це ж хворий він, а вона б покинула його. Як же він сам бурлакою зостався б? Ні зварити, ні випрати нікому (Андрій Головко, II, 1957, 110).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 259.

Коментарі (0)