БУРУ́НИТИ, ить, недок., рідко.
1. перех. Здіймати на воді хвилі, буруни; хвилювати. Вітер шугав, як навіжений, бурунив воду і сіяв густим, холодним дощем (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 32).
2. неперех. Здійматися хвилями, бурунами. Внизу сирени рев і море бурунить (Павло Тичина, Вибр., 1945, 166).