в означеннях
Тлумачення, значення слова «бува»:

БУВА́, БУВА́Є.

1. 3 ос. одн. теп. ч. до бувати.

2. вставн. сл. Уживається при вираженні нерегулярно повторюваної дії у знач. часом, іноді, трапляється. [Охрім:] Зайду, бува, у корчму, люде [люди] п'ють, співають, інші борюкаються, а я сидю [сиджу], мов німий, не беруть мене ні співи, ні борюкання (Марко Кропивницький, I, 1958, 149); Хоч дрібниці, клопоти І злидні життя нас надовго, бува, розлучають — так і перше було — в тім нема забуття (Леся Українка, I, 1951, 248);
//  Уживається для вираження ймовірності чогось неприємного; чого доброго. — Чи ти, бува, не здурів? чи не збожеволів, Чіпко?.. — гукає Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 205); — Нічогенька хмарка, — каже людина з йоржиком, — доки змалюєте, щоб, бува, не втопила... (Юрій Яновський, II, 1954, 197);
//  Уживається для вираження припущення у знач., близькому до може. А що, як спитаю, чи не треба їм, бува, коням овса або якого борошна? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20); — Що ж, коли їх доля так помежувала: одному дала багато, а другому — нічого... — Доля?.. Гляди лишень, Галю, чи доля то! чи не самі люди, бува, й винні?.. (Панас Мирний, II, 1954, 252);
//  у сполуч. з сл. як. Коли, якщо, випадком. Старший собі почав гукати: «Прошу сторонніх вийти.., бо як не вийдуть, бува, самі, то за десятником пошлюї» (Панас Мирний, V, 1955, 293); Як, бува, спитають про мене, скажи, що жив і здоров (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 245.

Коментарі (0)