в означеннях
Тлумачення, значення слова «бидло»:

БИ́ДЛО, а, сер.

1. збірн., розм. Свійська рогата худоба. В тій оборі повно бидла (Словник Грінченка); Ярмарок аж кипів.. Ржуть коні, реве бидло (Марко Вовчок, VI, 1956, 294); Відчувати себе бидлом на землях українських поселянин не звик і не хотів (Іван Ле, Наливайко, 1957, 44);  * У порівняннях. — Ти [гуцул] наймит вбогий, Що тягне лямку день від дня, І наглядач мадьярський, строгий Тебе, мов бидло, поганя (Любов Забашта, Вибр., 1958, 191).

2. Зневажлива назва поневолених трудящих, яку вживали експлуататори, пани. Панської худоби доглядав панок-ляшок Оношко, дуже лютий до хлопів-бидла (Данило Мордовець, I, 1958, 140); [Хмельницький:] Схизматик, бидло, хлоп, презирство — ось що польська шляхта нам дала (Олександр Корнійчук, I, 1955, 236).

3. лайл. Скотина, хам. Ах ти, скотина, бидло! Пан бере шори, щоб занести на місце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 165.

Коментарі (0)