ЦАПУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм. Ставати на задні ноги. Ще дякувати коневі, що не розніс кісток [Давидових]: як не поганяв його Тягнирядно, а він що зірветься, та й стане, очі косить назад, хропе й цапує (Андрій Головко, II, 1957, 179).
ЦАПУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм. Ставати на задні ноги. Ще дякувати коневі, що не розніс кісток [Давидових]: як не поганяв його Тягнирядно, а він що зірветься, та й стане, очі косить назад, хропе й цапує (Андрій Головко, II, 1957, 179).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 180.