ЦАР, я, чол.
1. Володар якої-небудь країни (як
загальна назва, не титул). Посли, прийшовши до
столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці
Еней прислав поклон оддать (Іван Котляревський, I, 1952, 169);
Царем же у Тірі був брат молодого — Пігмаліон, із
наземних усіх найлютіший злочинця [злочинець] (Микола Зеров,
Вибр., 1966, 281);
// Титул монарха в деяких країнах;
монарх, що має цей титул. Така в мені запалилась
свідомість, що я пішов би на яку завгодно експропріацію
або стріляв би на міністра, а то й на самого царя
Миколу Кривавого (Юрій Яновський, II, 1958, 243); Тарас
Григорович був такий обережний, що ніхто в фортеці й не
підозрював, що він давно вже порушує наказ царя
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 180);
// перен., розм.
Повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник.
Гордіюк став отаманом пушкарів, а разом із тим і царем
своєї околиці (Гнат Хоткевич, II, 1966, 54); — Ви ж, Амбросію
Пилиповичу, господар всієї лісової займанщини — аж
чотирьох тисяч десятин лісу. Лісовий цар. можна
сказати (Михайло Стельмах, I, 1962, 255); Царі нічної вулиці,
нальотники. під дулами наганів роздягали необережного
перехожого (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 74).
♦ Без царя в голові; Не має царя в голові хто —
про недалеку, несерйозну чи безсоромну, знавіснілу
людину. Пощо на чолі поміщено книжку Ніцше.. — сю
блискучу, а фальшиву балаканину, сю справді анархістичну
філософію, роблену «без царя в голові». — сього
абсолютно не розуміємо (Іван Франко, XVI, 1955, 192); За царя
Гороха див. горох; За царя Панька (Томка) — те саме,
що За царя Гороха (див. горох). За царя Томка, як була
земля тонка (Номис, 1864, № 6856); Цар-батюшка;
Цар-батечко — шанобливе називання підлеглими
царя, яке набрало також іронічного відтінку. Дід тільки
рукою махнув, — Пожди трохи, Марківно: сього скоро
не буде... Цар-батюшка, кажуть, скоро волю дасть
(Данило Мордовець, I, 1958, 50); Цей рік уже показав, якої ласки
можна ждати від царя-батюшки. Досить згадати
криваве водохреще, дев'яте січня (Андрій Головко, II, 1957, 310);
Цар всесвітній; Цар царів — те саме, що Цар небесний
(див. небесний). «Ой боже наш, боже! Ти — всесвітній
царю, ти все бачиш, все знаєш...» (Панас Мирний, I, 1949,
161); [Неофіт-раб:] А ми вже, злидарі,
стоятимем тихенько та покірно, немов старці перед багатим
паном, ждучи, який нам знак подасть єпископ, чи він
хоч слово мовити дозволить, а може, нам звелить співати
гімни єдиному цареві всіх царів (Леся Українка, II, 1951, 236);
Цар небесний див. небесний; Цар тьми див. тьма 1.
2. перен. Який підпорядковує навколишніх
своєму впливу або переважає всіх (все) чим-небудь. Скажи
ж мені, царю земний — чоловіче, що твоє, а що
світове? (Панас Мирний, IV, 1955, 308); Він [лейтенант]..
робив все для того, щоб піхотинець був царем бойового
поля (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 492);
// Про звірів, птахів,
рослини і т. ін. Шпаки прилетіли. Ладнайте шпаківні,
Вітайте веселих заморських гостей! Геть з кону сороки,
індики і півні, Бо скоро прибуде і цар-соловей! (Микола Чернявський,
Поезії, 1959, 246); — Хочете, я подарую вам лева, —
продовжує Сев, коли за блискавично поставленими
гратами на арені починають плигати леви, — це вам уже
цар звірів (Юрій Яновський, II, 1958, 137); Високо-високо, під
хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою
чорніючи в синяві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78); Тобі, Кавказе,
царю гір земних, Я віддаю оці недбалі рими (Микола Зеров,
Вибр., 1966, 404); Дуб — один. Про те й розмова. Цар
дерев. Коштовна річ (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 152).
3. У сполученні з іншим іменником характеризує його як щось виняткове, найголовніше серед інших подібних. Широко відомі «Цар-дзвін» і «Цар-гармата». Але в Росії існував ще й «Цар-молот». Він був збудований у 1875 році інженером Миколою Воронцовим поблизу Пермі (Вечірній Київ, 21.X 1967, 4).