Словник української мови

ЦА́РСТВЕНИЙ, а, е, книжн. Сповнений гідності; величний. Люда трималася з царственою гідністю жінки, яка не тільки багато пережила, але й багато зрозуміла за дуже короткий час (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 493); Уявіть — стоїть царствений, гордовитий лев. Стоїть — не під ступишся... (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 20);
//  Який переважає щось чим-небудь. Якась урочиста святковість почувалася в його [місяця] царственому сяйві, що мерехтіло, переливалось і іскрилося на безкраїх навколишніх просторах (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 89).