в означеннях
Тлумачення, значення слова «це»:

ЦЕ 1, част.

1. вказ. Уживається для підкреслення, виділення того чи іншого члена речення. [Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках (Леся Українка, II, 1951, 485); Хто каже, що буде дощ? Це той песиміст-барометр тримав нас все у тривозі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 236); — Це ти, Шовкун? — озвався якийсь вершник у темряві, порівнявшись з ним (Олесь Гончар, III, 1959, 76);
//  Уживається як вказівне слово на межі двох речень, з яких друге містить у собі тлумачення, роз'яснення першого. На постелі лежала слаба жінка і стогнала. Це Харитина мати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 13); — По копі з шагом... більше не можна дати [за хліб].. — Це, Овраме, — каже Лушня, — за таку ціну ти ніде не купиш (Панас Мирний, I, 1949, 266); У загоні саме воли заборюкались — це старий підручний отих, що з ярмарку пригнали, б'є (Андрій Головко, II, 1957, 145); — Чуєш, як сніг рипить? Це вершники — брати мої линуть мене виручати (Олександр Довженко, I, 1958, 59); — Гляньте-но, скільки в'юнів наловили. — Та все один в один, — дивується і водночас підхвалює рибалок Левко. — Це талан треба мати (Михайло Стельмах, I, 1962, 77).

2. підсил. Уживається для підсилення значення питального займенника або прислівника, що входить до складу питального речення. — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій...? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); — Кого ж ти, сину, маєш на приміті? — спитала мати. — Нимидору.. — Яку це Нимидору? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 179); [Мокрина:] Де ж це вона побігла, моя щебетушечка? (Марко Кропивницький, II, 1958, 443); — Чи це ж ви, Соловейко? А в нас пішла чутка, що буцімто ви в тюрмі померли... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450); Ой, який же це з тебе пророк, що твоє винозореє око тільки власную бачить біду, та й тієї не бачить глибоко? (Леся Українка, I, 1951, 290); [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися! [Шостак:] А й справді! Хто ж би це? (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 473); Блаженків Денис альпініст! Та чи він хоч знає, що це воно таке? Адже він вище своєї клуні ніколи не вилазив..! (Олесь Гончар, III, 1959, 101); Чого це хмурнішає літо, в гаю замовка соловей, і капають сльози на квіти з повитих журбою очей?.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 309).

3. підсил. Служить для підсилення загальної виразності, значущості всього висловлювання або якої-небудь його частини. — А з гетьманом як приїдуть Із Чигрина гості, То це й шлють, було, за мною (Тарас Шевченко, I, 1963, 292); Йосип сидів геть одсторонь [осторонь], мовчав; це знявся і пішов у хату (Панас Мирний, IV, 1955, 38); А сьогодні це пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка (Андрій Головко, II, 1957, 149); Якось-то мати нишком од батька продали мішок борошна.. Коли це прийшли батько додому, а мішок, уже порожній, валявся коло дверей (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 92); — Коли це чую — шелеснуло щось на сосні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 262).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 190.

Коментарі (0)

ЦЕ 2 див. цей.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 190.

Коментарі (0)