в означеннях
Тлумачення, значення слова «цебеніти»:

ЦЕБЕНІТИ, нить, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани). — Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Степан Васильченко, I, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Григорій Косинка, Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене — я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить... (Леонід Первомайський, I, 1958, 459); І хоч на подвір'ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 108);  * Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Михайло Стельмах, I, 1962, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 190.

Коментарі (0)