в означеннях
Тлумачення, значення слова «цеглина»:

ЦЕГЛИ́НА, и, жін.

1. Прямокутний брусок з глини (перев. випаленої), який вживається як будівельний матеріал. Курить мара, все трощить, мне. Чи то лозина, чи цеглина... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 187); Іван довго стояв, спостерігаючи, як муляр вибирав цеглину (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 54); Юнак мовчки починає збирати цілі цеглини, старанно вкладаючи їх на місце (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 213);  * Образно. До моря сліз, під тиском пересудів Пролитих, і моя вплила краплина: До храму людських змагань, праць і трудів Чень і моя доложиться цеглина (Іван Франко, X, 1954, 24); Всяка оригінальна річ є цеглина фундаменту для величної будівлі людського розвитку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 14);  * У порівняннях. Кричить прикажчик нам мордатий: — Косіть, косіть! А хліб глевкий у животі, — немов цеглини... (Володимир Сосюра, II, 1958, 400).

2. збірн., діал. Цегла (у 1 знач.). Був у нас добрий будинок з вербини. Ґонтовий дах, димарі із цеглини (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 192.

Коментарі (0)