в означеннях
Тлумачення, значення слова «целібат»:

ЦЕЛІБА́Т, у, чол., церк. Обов'язкова безшлюбність, запроваджена для католицького духівництва та православного чернецтва. Нестор покинув філософію, вступив до семінарії і висвятився в целібаті (Іван Франко, VII, 1951, 14);
//  Духовна особа, що дотримується такої безшлюбності. Як целібат (він вийшов з семінарії в Римі), панотець кохається в науці, має повну шафу книжок італійських, німецьких та латинських (Нечуй-Левицький, II, 1956, 407).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 194.

Коментарі (0)