в означеннях
Тлумачення, значення слова «цемент»:

ЦЕМЕ́НТ, у, чол.

1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в'яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на каменеподібне тіло; вживається в будівельній справі. Цемент одержують шляхом випалювання мінералів, які містять 75 процентів вапна і 25 процентів піску (Робітнича газета, 6.I 1976, 2); Цемент по праву називають «хлібом» будівельної індустрії. Це — основа для виробництва збірного залізобетону, шиферу, труб та інших азбоцементних виробів (Комуніст України, 2, 1963, 16); Тепер того не побачиш, — брудного, вонючого й романтичного портового завулка, що виходить на море. Тепер цемент, асфальт і машини (Юрій Яновський, II, 1958, 15);  * У порівняннях. Очерет, кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина, очевидно, було колись тут плесо, а зараз... зараз сухо-сухісінько. Все дно затверділо, мов цемент (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 34);
//  перен. Те, що зв'язує, об'єднує кого-, що-небудь. — Треба нам цементу, щоб нарівні з ідеєю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирі, чисто братерські відносини між нами, обопільну поміч, пораду... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 171).

2. анат. Кісткова тканина, яка покриває корінь і шийку зуба.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 194.

Коментарі (0)