ЦЕМЕ́НТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до цемент;
// Який
виробляє цемент. За цементними заводами поля, поля,
поля, моя кохана зроду донецькая земля (Володимир Сосюра, Солов.
далі, 1957, 98).
2. Зробл. з цементу, який складається з цементу;
у сполуці з цементом. Я ледь пізнаю в цій людині
Омелька, якого зустрічав колись в Кічкасі і потім майже
щодня бачив в цементних блоках дніпровської греблі,
коли вона ще будувалася (Сава Голованівський, Крапля.., 1945, 67);
Цементний камінь, занурений у воду, з часом стає ще
міцнішим (Таємниці вапна, 1957, 65); Цементні розчини
і бетони під час своєї служби в спорудах зазнають дії
різних факторів, які спричиняють їх корозію (Допов. АН..,
2, 1954, 123);
// Покритий цементом. І юні
в'язні широко відкритими очима дивилися один на
одного, на сірі стіни й слизьку цементну підлогу (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1959, 85).