ЦЕ́НЬКАННЯ, я, сер., діал. Дія за значенням ценькати і звуки, утворювані цією дією. Бесіди, жарти, сміхи, а серед них ненастанне ценькання батькового молотка або грізний, прискорений стукіт двох дужих молотів — усе те мішалося докупи і доносилося до хати (Іван Франко, IV, 1950, 463).