ЦЕРА́ТОВИЙ, а, е. Прикм. до церата. Сонце запалило криваві вогні на цератовім брилі Семена (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 378); У своєму кабінетику, на цератовому дивані, спав Коляда (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 101); Шульга сів знову на канапу, запустив руку за борт піджака, дістав записну книжку у цератовій палітурці (Натан Рибак, Час, 1960, 105).