в означеннях
Тлумачення, значення слова «цербер»:

ЦЕ́РБЕР, а, чол.

1. У старогрецькій міфології — триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняє вхід у підземне царство. Ввесь, до найдальших осель, заслухавсь [Орфея] здивований Тартар.. Цербер не смів роззявляти потрійної пащі своєї (Микола Зеров, Вибр., 1966, 219).

2. перен. Лютий і пильний охоронець. Цідило, невтомний цербер цього місця [зали суду], позачиняв вікна (Іван Франко, VI, 1951, 267); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 51);  * У порівняннях. — В чім діло? — тихим, стомленим голосом невсипущого працівника звернувся він [письмоводитель] до десяцьких, що церберами, хитро осміхаючись, стояли коло порогу [порога] (Степан Васильченко, IV, 1960, 29).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 201.

Коментарі (0)