ЦЕРЕМОНІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до церемоніал. Церемоніальний порядок.
2. Який здійснюється за певним церемоніалом;
урочистий. Йшла рокова, церемоніальна вечеря з
примівками і обрядами по старому звичаю (Іван Франко, VIII, 1952,
100); Анна мовчки вклоняється командорові глибоким
церемоніальним поклоном (Леся Українка, III, 1952, 348);
Павло наблизився карбованим, церемоніальним кроком
і вкипів перед послом (Василь Кучер, Голод, 1961, 371).
Церемоніальний марш — урочисте проходження
військ у колонах, у розгорнутому строю під музику.
Карбуючи крок, церемоніальним маршем перед
монументом Слави проходять воїни Київського гарнізону
(Вечірній Київ, 30.IX 1967, 3); Щільно причинивши двері
й виструнчившись, мов солдат на церемоніальному
марші, Федір Іполитович закрокував з кутка в куток
(Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 62); Церемоніальним
маршем! — команда, якою розпочинають таке урочисте
проходження військ. — Церемоніальним маршем!.. —
пролунала команда. Стрункими рядами рушили богунці
повз любимого командира (Олександр Довженко, I, 1958, 150).