Словник української мови

ЦЕРКОВНОСЛОВ'Я́НСЬКИЙ, а, е. Який належить до релігійної писемності східних і південних слов'ян. Я поклав перед ним свою записну книжку, де я позаписував народні пісні і бібліографічні виписки із старих церковнослов'янських друків (Іван Франко, III, 1950, 235); Ближчий аналіз Шевченкової мови виявляє в ній.. наявність чималої домішки росіянізмів.. і особливо — церковнослов'янської лексики (Питання походження української мови, 1956, 18).
 Церковнослов'янська мова — пізня старослов'янська мова (XI — XVII ст.), мова релігійної літератури в східних та південних слов'ян. Церковнослов'янська мова богослужіння була, звичайно, зрозумілішою для народу, ніж латинська мова католицького культу (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 152); Учителькою була.. матушка Раїса. Вона викладала російську й церковнослов'янську мови, закон божий, арифметику і навіть астрономію (Олесь Донченко, III, 1956, 24).