в означеннях
Тлумачення, значення слова «церковник»:

ЦЕРКО́ВНИК, а, чол.

1. заст. Особа, яка служить у церкві, але не посвячена в духовний сан (читець, дяк і т. ін.). Зимний жах проняв [пройняв] старого церковника, і він ледво [ледве] осмілився поглянути на о. Нестора (Іван Франко, VII, 1951, 61).

2. Представник духівництва, особа, що має духовний сан. Нечуй-Левицький [у повісті «Причепа»] в гумористичному плані знайомить читача з попами під час їхньої чергової пиятики, розкриваючи у цій сцені внутрішній світ обох церковників (Радянське літературознавство, 1, 1963, 27);
//  Той, хто відстоює і пропагує релігію, церковну ідеологію. Поезії Руставелі й зараз іще можуть відігравати роль відгостреного леза — проти теперішніх князів, проти церковників-мракобісів, банкірів (Павло Тичина, III, 1957, 60); Церковники докладають відчайдушних зусиль, щоб зберегти й зміцнити позиції релігії (Комуніст України, 1, 1968, 29).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 203.

Коментарі (0)