в означеннях
Тлумачення, значення слова «чад»:

ЧАД, у, чол.

1. Задушливий отруйний газ, який утворюється при неповному згорянні вугілля, жиру і т. ін.; чадний газ. Дурній голові чад не вадить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 253); Герметичні печі мають ще ту перевагу, що при хорошій конструкції їх можна не закривати каглянок після закінчення палення. Це дає гарантію, що не проникне в приміщення чад (Шкільна гігієна, 1954, 193); Вітер часом приносить чад, далекі дзвони, тривогу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 68); Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби і видихує з себе страшенний чад (Панас Мирний, I, 1954, 48);  * Образно. Хоч кругом неї вихорилась пожежа злиденного життя, душила димом та чадом її знеможену душу, хоч в тому чорному диму й крутились та вертілись її самотні гіркі думи, — та не падали вони на вогнище (Панас Мирний, IV, 1955, 293);  * У порівняннях. Неволя, як той чад, задурманила людям голови (Панас Мирний, I, 1949, 205);
//  Їдкий, задушливий дим, що виділяється при поганому горінні вугілля, рідкого палива і т. ін. Грубі свічі тихе топились.., і синій чад, змішавшись з нудним запахом воску та з випаром тіла, висів над глухим гомоном в хаті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 353); — Нафта яскраво горіла, тільки чаду було багато (Олесь Донченко, II, 1956, 63); Перший танк.. стрельнув сизим чадом з вихлопних патрубків і хутко поніс своє багатотонне тіло туди, де причаїлися партизани (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 4);
//  Міцний, густий, п'янкий запах, що його виділяють рослини, особливо під час цвітіння. Од кропиви, од бузини розливався важкий чад в чистому гарячому повітрі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 89); Конопляним чадом пахнуть береги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 420); І в далеч поплив матіоли Солодкий, облесливий чад (Микола Бажан, I, 1946, 175);
//  Їдкий, смердючий газ, що його виділяють деякі речовини.

2. розм. Отруєння людського організму, що наступає внаслідок вдихання цього газу. Що було причиною їх [циган] смерті? Голод? Холод? Чи, може, чад від спертого диму? (Іван Франко, II, 1950, 36); У голові [Петровій] все переплуталося, пішло колесом, наче після чаду та диму... (Панас Мирний, I, 1954, 359); Юзя знов сіла, схиливши голову на підвіконня, — в голові знов стало важко, мов після чаду (Леся Українка, III, 1952, 661).
Бути (ходити і т. ін.), як (мов, ніби і т. ін.) у чаду — бути вкрай запамороченим чим-небудь, виявляти неврівноваженість у своїх діях, вчинках і т. ін. Час минав непомітно — в піснях і жартах. Андрій був, як у чаду (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 44); В перші дні криничани ходили є Каховці, як у чаду Голови туманіли від невщухаючого лементу цього вавілонського стовпотворіння (Олесь Гончар, I, 1959, 77); Настуся прибігла додому ніби в якомусь чаду (Нечуй-Левицький, V, 1966, 246); Пани-багатії по своїх маєтках металися, як у чаду (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 52).

3. перен., чого. Стан самозабуття, крайнього збудження, екстазу (перев. з відтінком несхвалення). В чаду скаженого прокляття Потоком кров лили батьки (Павло Грабовський, I, 1959, 159); В чаді ревнощів Лариса поставила перед братом вимогу, щоб Надія більше не працювала вкупі з Лебедем (Яків Баш, Надія, 1960, 164); Він [німець-фашист] брів у тумані ночі, в тумані забуття, як багато років уже бродив по своїй і по чужій землі оповитий рудим отруйним чадом фанатизму й приреченості (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 165);
//  Те, що дурманить, наморочить голову. Аж після водохреща вийшов трохи чад з голови. Почала я думати, що це зо мною діється? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 274); Коли минув перший чад перших привітань і грізна дійсність безжалісне заглянула в вчі, — наче каменем одразу всіх привалило (Гнат Хоткевич, II, 1956, 109); Саливон в чаду самохвальства, втративши тверезий розум, із захопленням розповідав про свій хист, здатності (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 89); Перерва, на якій учасники засідань звичайно відпочивають від чаду суперечок, на цей раз ще більше розв'язала язики (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 114); Треба переконувати одурманених релігійним чадом людей в тому, що вони дуже помиляються, відмовляючись від повноцінного життя заради потойбічного (Павло Автомонов, Щастя..., 1959, 80);
//  Стан неясності свідомості; запаморочення. Кілька разів на мить [Людмила] ніби прокидалася від якогось чаду, поривалася відмовитись від цієї поїздки (Іван Ле, Право.., 1957, 267);
//  Гранична напруженість обстановки. Над степом рідним хмарою здіймався Пожеж і крові каламутний чад (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 71); Нехай, як грім, гудуть гармати, Нехай п'яніє все в чаду, — Я в полі буду сам стояти, Шаблі ворожі відбивати (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 196);
//  Тяжка, задушлива атмосфера. Два роки прожив Гордій з мачухою, здавалося ж — віки. Та з цього чаду випадково попав хлопчиком на дев'ятім році життя до міста (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 16);
//  Стан надмірного сп'яніння. У цьому невеличкому етюді [«По ревізії»] майстерно змальовано звичаї й життя тогочасного села, де начальство вершило суд і розправу у постійному п'яному чаду (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 262.

Коментарі (0)