в означеннях
Тлумачення, значення слова «чайка»:

ЧАЙКА 1, и, жін.

1. (Vanellus vanellus, L.). Морський водоплавний птах родини сивкових. Така тут земля. А на морі... Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі, мов згубу на нас вони кличуть (Леся Українка, I, 1951, 308); — На тому морі білі пароплави і хмари чайок... (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 8); А може, просто грається [чайка] над морем, ..добру годину віщуючи, як у тій морській приказці: чайка сіла на воду, жди моряк погоду... (Василь Кучер, Голод, 1961, 194).

2. (Larus ridibundus, L.). Перев. наземний денний птах ряду сивоподібних, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у чагарниках та лісах. Десь над болотцем чайка обізвалась, Як обзивалася полись давно... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 85); Разом з хлопцями Антося любила видирати у верболозі гнізда чайок (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 76); Тирло — невеличкий, порослий травою острівець посеред Ташані. Кубляться та чепуряться на ньому домашні гуси та качки, сідають на спочинок перелітні журавлі, в'ють гнізда лугові чайки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47);  * У порівняннях. Марина, мов голодна чайка, на все поле заскиглила (Панас Мирний, IV, 1955, 224); Дівочий голос доліта ласкавий, Як біла чайка з синіх берегів (Максим Рильський, III, 1961, 294); В грудях чайкою билася тривога (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 11); Коли вона [Христя], запаморочена болем втрати, билася чайкою над трупами своїх єдиних у світі рідних, хтось схопив її ззаду за коси (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 69).

3. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні). Не бачу її [Мані] ніколи в вікні, коли минаю її хату, але відчуваю, що вона... та моя чайка, десь коло котрогось сидить, похилена, може, над яким шитвом, думаючи про мене (Ольга Кобилянська, III, 1956, 272);  * Образно. Україно — чайко ніжна! Україно — орле дужий! (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 264.

Коментарі (1)

ЧАЙКА 2, и, жін., іст. Бойовий довбаний човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога. — Благослови, отамане, Чайки поспускати Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Тарас Шевченко, I, 1951, 284); Січ мала свій флот з човнів, які звалися чайками, або байдаками (Історія УРСР, I, 1953, 165); Козацькі «чайки» мали довжину близько 20 му ширину 3—4 м та 20—40 весел (Знання та праця, 3, 1970, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 264.

Коментарі (1)